Українські приказки та прислів’я: вічно актуальна народна творчість

06 Жовтня 2022

Український фольклор — джерело мудрих думок, проникливих спостережень, повчальних сюжетів, які пройшли випробування часом. Одного разу кимось вдало озвучені, вони підхоплюються багатьма людьми, їх використовують в аналогічних ситуаціях, скорочують і доповнюють, адаптують до наявної реальності. 

Що таке прислів’я та приказки?

Народна творчість містить у собі безліч малих жанрів:

• порівняння;
• анекдот;
• прикмета.

Найвідоміші серед них — прислів’я та приказки. Відмінності між ними незначні, але все-таки є.

Прислів’я — це ціле речення, яке має закінчений зміст. У нього закладається якась повчальна ідея, філософське спостереження, мудра життєва порада. Іноді прислів’я виглядає як двовірш із римою. 

Приказка — стислий вислів або словосполучення, часто жартівливе чи метафоричне. Її використовують у мовленні не самостійно, а як частину загальної думки, щоб зробити її яскравішою та образнішою. Українські приказки ми дуже часто задіюємо в повсякденній розмові, а от прислів’я виникають рідше. Натомість до них звертаються, якщо потрібно якомога точніше та простіше донести глибоку ідею. 

Класифікація прислів’їв і приказок

Величезна кількість висловлювань, яку народ створив і продовжує генерувати донині, нерідко ставала об’єктом наукових етнографічних досліджень. Дослідники робили спроби трактувати прислів’я, систематизувати їх і створити певну класифікацію. Є кілька підходів до цієї проблеми, кожен з яких бере за основу критерію певний чинник.

1. Географічний

Фразеологія Слобожанщини, українського Полісся, Гуцульщини чи Полтавщини дуже відрізняється. Причина цього явища дуже проста — у регіонах процвітають діалекти, різниться лексика. Крім того, у прислів’ях і приказках часто відображаються особливості побуту і природи, значущі історичні події, міфологічні уявлення. Як наслідок, наприклад, у західних регіонах України значно частіше трапляються приказки про гори, а в центрі та на сході — про поле і степ. 

2. За походженням

Кожен вислів, який прижився в народній мові, з’явився неспроста. Серед джерел, з яких може виростати коріння фольклорних приказок і прислів’їв:

• повсякденність і побут;
• устрій суспільства;
• особливості праці чи ремесла;
• природні явища;
• поведінка тварин;
• народні традиції та обряди тощо. 

Також усна творчість може ґрунтуватися на літературній традиції: часто використовуються фразеологізми з Біблії, античних міфів, творів класиків, дитячих казок. Ще одне важливе джерело прислів’їв і приказок — історичні події, цитати знаменитих людей, відомі факти. Іноді фольклорні вирази, до яких ми звикли, — це доповнений або усічений варіант фрази, яка побутувала в минулому. Наприклад, поширене «моя хата скраю» прижилося як скорочене від «моя хата скраю, першим ворога зустрічаю». 

3. За тематикою та змістом

Народна творчість стосується буквально всіх сфер життя людини. Серед величезної кількості проникливих або кумедних приказок можна зустріти висловлювання про життя і смерть, мир і війну, кохання і вірність, багатство і бідність. Зачіпають українські народні висловлювання і більш прозаїчні теми:

• сімейні стосунки;
• праця;
• відпочинок;
• спілкування;
• навчання;
• дорослішання;
• мова та ін.

Найвідоміші українські прислів’я

Сенс фольклору — збереження мудрості, дотепності, менталітету, особливостей мислення цілого народу. Саме тому розуміння їхньої образної системи — важлива частина нашого культурного коду. 

Поширені висловлювання про життя

Життя та його усвідомлення завжди було фундаментальним для будь-якої людини. Саме тому прислів’їв про шлях від народження до смерті, пошуки свого місця у світі так багато.

• Життя прожити – не поле перейти/ Вік звікувати – не в гостях побувати. Схожих прислів’їв із таким посилом дуже багато. У них підкреслюється складність життєвого шляху, необхідність усвідомлено підходити до власної долі.

• Вік пройшов — як батогом ляснув/ Година за годиною — так і вік зійде. Ще один сенс, який часто озвучується в прислів’ях, — швидкоплинність життя, невловимість часу.

• На віку, як на довгій ниві/ Протягом віку всього трапляється чоловікові/ Ніхто не знає, що його в житті чекає. Непередбачуваність життя — це те, що робить його складним, але цікавим.

Прислів’я про українську мову

Наша рідна мова — мелодійна, яскрава, виразна, її хочеться берегти та розвивати. Крім того, слово — ключовий компонент людського спілкування, тому про нього народна думка висловлюється дуже часто і влучно.

• Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається/ Птаха пізнають по пір’ю, а людину — по мові. Велику кількість приказок українці присвятили рідній мові, яка кілька століть зазнавала гонінь. Говорити українською і чути її у відповідь — справжня цінність.

• Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш/ Не кидай слова на вітер / Будь господарем свого слова/ Діла говорять голосніше, ніж слова. Приказки про відповідальність за свої слова — великий фольклорний пласт.

• Від теплого слова і лід розмерзається/ Гостре словечко коле сердечко. Десятки приказок присвячені емоційній силі слова, яким можна підтримати або поранити.

Висловлювання про кохання і дружбу

Людські стосунки — фундамент життєвого укладу. Саме тому в українському фольклорі дуже багато приказок, присвячених коханню, дружбі, родині. Багато з них сьогодні здаються застарілими, адже з’являлися вони в далекий період патріархату, жорстких традиційних цінностей. Але деякі зберігають актуальність донині.

• Силою не буть милою/ Не допоможуть і чари, як хто кому не до пари. Попри те, що в традиційному суспільстві питання шлюбу вирішували батьки, почуттям надавалося велике значення.

• Серце ні на що не зважає — свою волю має/ Дай серцю волю — заведе в неволю. Сила емоцій здатна переважити будь-які розумні аргументи, що помічали ще в давні часи.

• Дерево міцне корінням, а людина — друзями/ Друга за гроші не купиш/ Друга шукай, а знайдеш — тримай. Вірні друзі, які підтримають у будь-якій ситуації, — цінний життєвий ресурс у всі часи.

Фольклорні приказки про працю

Наш народ відомий своєю працьовитістю, кожен українець намагається знайти роботу до душі і робити її на совість. Українські прислів’я та приказки відображають це повною мірою: висловлювань про працю — неймовірна кількість, і майже всі вони мають позитивний, мотивувальний характер.

• Бджола мала, а й та працює/ Без діла жити — тільки небо коптить/ Без роботи день роком стає. Багато приказок підкреслюють, що в неробстві та ліні не можна знайти радість і сенс життя.

• Без праці нема плоду/ Лежачого хліба ніде нема/ Щоб рибу їсти, треба у воду лізти/ Хочеш їсти калачі — не сиди на печі. Будь-яке досягнення, будь-який успіх можливі, тільки якщо добре працювати.

Українські народні приказки

Як уже зазначалося, прислів’я містять мудрий глибокий зміст, рідше мають іронічний характер. Приказки чи приказки, своєю чергою, зазвичай жартівливі. Вони висміюють якісь риси характеру чи ситуації, вказують на особливості поведінки чи взаємин між людьми. Ми, навіть не помічаючи того, постійно використовуємо приказки в повсякденному мовленні, професійному та побутовому спілкуванні. Тонко підмічений образ дає змогу висловити думку так, щоб вона була зрозуміла кожному.

Згадаймо лише найяскравіші з українських приказок: лізти поперед батька в пекло, мов курка лапою, як корові сідло, сам не гам і іншому не дам, поставили цапа город стерегти, як Пилип з конопель, видно пана по халявах, кожна жаба своє болото хвалить.

Сучасний фольклор

Може здатися, що народна творчість — надбання глибокого минулого. Але цей процес не зупиняється ні на мить. Він живе у школах та університетах, реагує на політичні події та суспільні потрясіння, набуває візуальної складової. Особливість сучасного фольклору — неймовірна швидкість генерування та великі обсяги. Меми, жарти, приказки швидко з’являються і зникають, лише деякі надовго затримуються в інформаційному просторі. Можливо, деякі з них будуть свого часу складати скарбницю народної дотепності та мудрості.