Український національний Гоґвортс, або де шукати карпатських мольфарів

12 Квітня 2023

«Непростий» — ось так просто і непросто одночасно наші предки називали власників надприродних здібностей. Тих, хто міг викликати дощ, вгамувати бурю, загоїти рану та вилікувати людську душу. Хто вмів спілкуватись з представниками тваринного світу та демонами, хто міг передати привіт на той світ, хто був посередником між богами та людьми… Хоча чому «був»? Можливо — є? Відповідь на це питання залежить від того, чи залишились мольфари в Карпатах. Пропонуємо пошукати її разом.

Мольфар, ворожбит, відьмак — це одне і те саме?

Перш ніж почати шукати відповідь на питання, хто такі мольфари, та чи існують вони в сучасній Україні, треба запам’ятати одну просту істину: залежно від регіону цих чудасіїв називають по-різному. Хтось каже на них ворожбити. Хтось — відьмаки. Інколи мольфарів називають просто цілителями або віщунами. Інколи — знахарями. Ще один варіант — примівники. Ба скільки назв! Їх варто зафіксувати у пам’яті хоча б для того, щоб розуміти: мольфар, відьмак та ворожбит цілком можуть бути однією людиною.

Але чому мольфар, запитаєте ви? Чому саме ця назва стала найбільш популярною та значущою? Відповідь дуже проста: тому що зі всіх відомих людству назв цілителів та чудасіїв гуцули надали перевагу саме слову «мольфар». Воно сподобалось, прижилось та проросло корінням на Верховині — у високогірному селі, яке сильніше за інші карпатські села асоціюється з мольфарством.

Так хто ж такий мольфар?

Якщо максимально просто, то мольфар — це людина, наділена надприродними здібностями. Але нам би дуже не хотілося використовувати примітивні словосполучення для опису карпатських жителів, спроможних творити справжні дива. Тому за визначенням слова «мольфар» ми звернулися до Михайла Михайловича Нечая. Ця людина — відомий гуцульський віщун, який свого часу точно та розгорнуто описав мольфарів.

Зброя мольфара — його слово та пісня.
«Мольфар» не дорівнює «добрий». Не всі мольфари вибирають світлу сторону. Карпатські віщуни здатні творити не тільки добрі справи.
Мольфарство може передаватися у спадок, але це не обов’язково. Хтось народжується з надзвичайними здібностями, успадкувавши їх від пращурів. А хтось отримує їх в дар від Всесвіту.
Мольфар, незалежно від того, якою саме магією він опанований (чорною або білою), завжди є людиною з глибоким внутрішнім світом. Інакше він не матиме змоги звертатися до небесних сил та керувати природними явищами.
Порушуючи закони природи, мольфар ризикує своїми надприродними здібностями. Точніше, їхньою втратою. Правила є навіть в мольфарстві, і тим, хто їх порушує, доведеться заплатити за це величезну ціну.

Наші предки вважали, що окрім них, в горах живе багато сутностей. Деякі з них темні, деякі — світлі. Одні заважають і шкодять. Інші, навпаки, допомагають. А карпатські мольфари — посередники між людиною та сутностями. Чудасії, здатні підтримувати баланс чорного та білого у житті та поза ним.

На що здатні мольфари?

«Річ до речі не приходить», — кажуть в народі. Так і з цілителями: мольфари України відрізняються один від одного. Просто уявіть: є професія кухар, а є кондитер, пекар, су-шеф, технолог тощо. Це все кухарі, але кожен з них має свою специфіку кухарської роботи. Так і з мольфарами: кожен з них знається на чомусь конкретному, і в цьому «чомусь» він сильніший за інших мольфарських колег.

Градівник, він же градобурник. Так називають мольфарів, які здатні керувати природними явищами. Інша назва — хмарник. До таких чудасіїв звертаються, коли треба викликати дощ або відвернути бурю.
Ворожбит. Буквально «той, хто ворожить». Такі мольфари здатні передбачати майбутнє та бачити минуле. В народі їх також називають віщунами.
Примівник, він же знахар. Це цілитель, чарівний лікар, який за допомогою гірських рослин, пісень та молитов здатен загоїти рану та вилікувати страшні недуги.

Цікаво, що в деяких регіонах Карпат розрізняли чарівників, які лікували людей, та чудасіїв, які лікували худобу. Дехто відокремлював з нечисельних карпатських мольфарів планетників, які ворожили по зорях, та гадєрів, які знали, як врятувати від укусу змії людину та свійську тварину.

Атрибутика карпатських мольфарів

Чарівник — це людина, яка не тільки має певні здібності, а й оточена певними речами, які доповнюють її космічний образ. На кшталт чорного кота, наприклад, мантії, або незвичайного капелюха. І якщо мантія та капелюх не є показовими для карпатського мольфара, то чорний кіт — дійсно тотемний звір. Ця сакральна тварина брала участь практично в будь-якому обряді. Вважалось, що котик знаходиться десь посередині між нами та потойбіччям і дуже допомагає своєму власникові вибудовувати зв’язки між світами. Втім, чорний кіт — не єдиний символ та атрибут карпатського мольфара. Є й інші.

Мольфа

У мольфи немає визначення. Це не камінь, не капелюх, не паличка — і водночас і перше, і друге, і третє. Як це розуміти, запитаєте ви. Дуже просто: мольфа — це будь-який предмет, яким користується карпатський чарівник і який він наділяє магічними вміннями. Комусь в чарівництві допомагає бабусин перстень, комусь — відріз тканини, а хтось не здатен чаклувати без старої книги або гілки певного дерева. По суті, мольфою є будь-який ритуальний предмет. Який саме — вибирає знахар, і лише йому достеменно відомі критерії цього вибору.

Громовиці

Це те, що було (і є) буквально в кожного карпатського мольфара. Громовиця — це скалка, яка відповідає певним параметрам:

Вона самостійно відкололась від дерева внаслідок удару блискавкою;
Вона має природний отвір.

Сучасній людині може здатися дивним той факт, що звичайна скалка використовується для магічних маніпуляцій. Але давайте не забувати про те, що в давнину удар блискавки вважався божественним дійством. Наші пращури були певні, що коли гарчить грім, то Бог їде по небу на своїй чарівній колісниці та спопеляє блискавками все лихе, що впадає йому в око.

Градовий ніж

Ніж — один з найрозповсюдженіших містичних символів, і мольфарство не спростовує, а в черговий раз підтверджує цей факт. Якщо кіт — вірний друг чарівника родом із живого світу, то градовий ніж — його стовідсотковий відповідник серед неживих предметів. Цим ножем карпатський мольфар міг робити багато цікавих та чарівних речей, яким не варто шукати пояснення:

ніж загоював рани;
лікував виразки;
виробляв молоко, якщо мольфар встромляв його в дерево;
перетворював камінь на сир тощо.

Обряд освяти градового ножа

Кожний градовий ніж на початку свого існування був звичайною косою, допоки мольфар не взяв її в руки та не вирубав з неї так званий чепелик — невеличкий гуцульський ніж. Після створення цей предмет обов’язково повинен бути освячений. Як саме виглядає обряд освяти градового ножа?

Чародій чекає на Святвечір або Великдень.
Коли годинник показує опівночі, чарівник знімає з себе геть увесь одяг.
Після цього мольфар бере велику миску, кладе в неї потроху кожної з дюжини святкових страв, додає гуцульський ножик, свічку та сокиру.
З цим добром в руках карпатський мольфар виходить на поріг свого дому та каже певні слова.

Коли обряд завершується, маленький гуцульський ножичок перетворюється на потужний оберіг та могутній інструмент знахаря.

Згарди

Ви, можливо, чули це слово в ювелірному магазині. Але насправді згарди — це не просто прикраси, це ритуальні обереги, які мають вигляд солярних хрестів. Виготовленням цих прикрас завжди займалися талановиті майстри. Кожне замовлення мольфара було індивідуальним. Згарди не повторювались, тому знайти однакові було в принципі неможливо.

Згарди нанизали на спеціальні ланцюжки, які мали назву ретязі. Вперше карпатський мольфар одягав згарди на шию в момент ініціації. Кожна наступна ініціація поповнювала кількість згард на ретязі на одну одиницю. Нескладно здогадатися, що з кожною новою ініціацією згарди збільшувались в розмірі. Тому зазвичай мольфарська ритуальна прикраса мала не один, а одразу кілька рядків солярних хрестів.

Лайфхак: за кількістю та об’ємністю рядків солярних хрестів на згардах можна визначити щабель авторитетності мольфара. Що більше рядків, то вищим вважається духовний рівень карпатського чародія.

Магічні камені

Те, що кожен камінь має пам’ять та особливу енергетику, ні для кого не є таємницею. І карпатські мольфари знають про чарівні властивості каміння як ніхто інший. Ритуальним міг стати будь-який камінець. Важливим було лише те, щоб він відповідав «профілю» мольфара. Знахарі та примівники частіше за все використовували напівдорогоцінне каміння, бо воно має властивість зцілювати та загоювати. Водночас ворожбити та градобурники в своїх обрядах зазвичай користувались виробними каменями на кшталт граніту, мармуру тощо.

Як відшукати мольфарів у Карпатах?

Чи є в Карпатах мольфари, запитаєте ви. Так, безумовно, є. Вони продовжують своє існування, передаючи знання та вміння з покоління в покоління. Але зустріч зі справжнім мольфаром — це велика рідкість та прояв удачі. Це приблизно так само неймовірно, як знайти квітучу папороть на свято Івана Купала.

На жаль, діючі мольфари Карпат — це нечисленна група чарівників. Їхні домівки не відображені на Google-картах. Тому шлях до віщуна доведеться шукати самостійно. І в цьому місці варто згадати прислів’я «язик до Києва доведе». Розпитуючи жителів гірських сіл, ви стовідсотково знайдете справжнє карпатське диво. Але варто готуватися до того, що шлях до нього не буде простим. Кажуть, мольфари вибирають для життя найвіддаленіші куточки полонин, щоб ніщо не заважало їхньому єднанню з природою. Але хто шукає, той обов’язково знайде. Вірте в себе, і у вас все вийде. До речі, той факт, що ви читаєте цей матеріал та мрієте про зустріч із карпатським мольфаром, є одним з найвагоміших доказів того, що мольфарство — важлива частина нас із вами і нашої національної свідомості.

Мольфарство у наші дні

З початком повномасштабного вторгнення росії на територію нашої держави слово «мольфар» набуло особливого значення та звучання: голосного, обнадійливого та перспективного. Українці, які до 24 лютого 2022 року доволі скептично ставились до знахарів та цілителів, змінили свою думку на 180 градусів. Воно й не дивно, бо коли ні наука, ні аналітика не в змозі дати раціональну відповідь на запитання стосовно тривалості війни та дати її завершення, людина звертає на ірраціональний шлях. Психологи кажуть: така поведінка доволі передбачувана. Бо кожен з нас хоче чути обнадійливі обіцянки та позитивні новини. І ні, це не самообман, це єдина можливість адаптуватися до страшної буденності та знайти в собі сили жити далі. Жити та робити все від себе залежне, щоб здобути жадану перемогу над ворогом.

Як карпатські мольфари вибирають темну або світлу сторону, так і кожен із нас обирає, вірити мольфарам чи ні. Ви можете бути скептиком щодо людей, (буцімто) наділених надприродними здібностями. Але те, що карпатське мольфарство міцно вшите в наш багатогранний та розмаїтий культурний код, — це абсолютний факт, який ви навряд чи станете заперечувати. Карпатське мольфарство — це наша історія, значна частина народної спадщини, українське національне чарівництво: неймовірне, таємниче, яке ніколи не буде розгадане до кінця. І можливо, саме в цьому криється його найбільша цінність…